У Кременці
тричі бував проїздом, і все ніяк не вдавалося побувати там, де колись вчився
мій тато. Немає зараз вже вузу, у якому він навчався 5 років – з 1954 по 1959 рр. 18-річний хлопець з Хмельницької області вибрав тоді свій подальший фах, поступивши
до Кременецького державного педагогічного інституту 65 років тому назад. І завершив навчання на фізико-математичному факультеті у 1959 році. Нічим особливим не відрізнявся цей хлопець із бідної сільської сім'ї, в якій було ще 3 братів та сестра, хіба що виріс без батька, якого репресували у 1937 році...
Нагода побувати у місті випала у неділю 9 червня 2019 року, коли Рівненська обласна філармонія вчергове організувала екскурсійну програму Кременцем з фінальним переглядом комічної опери "Служниця-пані" у рамках проекту "Музика у древньому Кременці".
Квиток на екскурсію:
Але про самі відвідини міста згодом. Хочу розповісти трохи про минуле.
Студентське життя у 50-х роках минулого сторіччя вирувало по-своєму, і, напевне, було цікавим для студентів, котрі змінили шкільні парти в класах шкіл на аудиторії. Звичайно, що тоді не було тих принад і досягнень цивілізації, які існують тепер, і дають змогу мандрувати цілим світом, не виходячи з власного помешкання.
Скупі татові спогади про студентський період та невелика частина світлин того часу не можуть повною мірою передати дух того життя.
Але воно було активним і навчалися в ті роки хлопці і дівчата по-справжньому. Можливо, і знання завдяки цьому отримували достатньо міцні та професійні, незважаючи на те, що перелік дисциплін у вузі відрізнявся від теперішніх. Знаю це сам, коли навчався у радянський період у Київському політехнічному інституті...
Згадую, як тато розповідав, що після закінчення школи, де була велика кількість випускних іспитів (більша, ніж у 1981 році, коли я завершував навчання у школі), вступних іспитів до вузу було не менше.
Ось так виглядав студентський квиток Соколовського Леонарда Францевича, виданий йому 10 жовтня 1954 року:
Директором інституту на той час був Бригінець Микола Лаврентійович:
Ось такий вигляд мав інститут у ті роки (світлини, як і багато інших, з татового випускного альбому):
Обов'язковий атрибут - пам'ятник вождю:
Цей же корпус (тепер тут діє Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка):
Власне, титульна частина самого альбому:
Тато грав в інститутському духовому оркестрі, приймаючи участь у всіх виступах з нагоди всіх свят, що тоді відзначалися, у тому числі і Новий Рік.
Третій курс, 07 листопада 1956 року, вже випав сніг:
Новорічний вечір, 5-й курс. 31 грудня 1958 року:
Додому на канікули студенти їздили потягом. Зараз до Кременця вже не ходить жоден потяг. У ті роки залізничне сполучення було інтенсивнішим. Вся проблема таких міст та, що залізнична колія заходить у тупик... Проте ще за часів Польщі, коли Кременець, як і більша частина Західної України, були у складі Речі Посполитої, залізничне сполучення виглядало набагато масштабніше. Потяг з Дубно 5 разів на день прибував до Кременця, і відправлявся звідти. Також існували безпересадочні вагони з Кременця до Луцька, Львова, і навіть до Варшави!
Ось роклад руху потягів у 30-і роки минулого сторіччя:
Під час відвідин Кременця не вдалося побувати на його залізничній станції, проте я тут був у 2015 році:
Розклад руху потягів у 1967 році вдалося віднайти лише такий:
І за 1996 рік, коли до Кременця курсував вантажно-пасажирський потяг:
Тепер інколи до Кременця заходять лише вантажні потяги:
Студенти тих часів, як і в період мого навчання, восени їздили на осінньо-польові роботи. Ось такі світлини від 15 вересня 1956 року, коли третьокурсники від'їжджали на роботу до Кримської області:
На багатьох світлинах видно гору Бону - символ міста та його головна частина, яка завжди приваблює мандрівників.
Зараз вождів вже немає:
Ще декілька світлин з випускного альбому і тих часів:
Короткий екскурс у 50-і роки завершено.
Наша екскурсія Кременцем розпочалася з відвідин Кременецького краєзнавчого музею і Свято-Богоявленського жіночого монастиря Московського Патріархату:
Далі - Собор Преображення Господнього Української Православної Церкви - Київський Патріархат:
Тадеуш Чацький та Гуго Коллонтай - засновники Волинської гімназії в Кременці (1805 р.):
Прямуємо через академію до Кременецького ботанічного саду. Він був заснований на початку ХІХ сторіччя ірландцем Діонісієм Мак-Клєром та австрійцем Віллібальдом Бессером:
Наступна мета - музей Юліуша Словацького:
Тепер - гора Бона, висота якої 397 метрів над рівнем моря:
Вхід на гору - платний, 10 грн. Навіть чек видають:
Кременець з гори - у всій красі:
І о 18:30 заключна частина нашої мандрівки - у супроводі академічного камерного оркестру Рівненської обласної філармонії дивимося і слухаємо комічну оперу "Служниця-пані" - з Миколою Швидківим та Анастасією Янцур.
Вистава відбувається у стінах приміщення академії, у залі ім. Гуго Коллонтая:
Спекотний день, трішки втомлені, проте поверталися додому радісні і щасливі...
Цікаво і пізнавально, ніби там побував.
ВідповістиВидалити