Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Традиційно, в перший День Великодня, ми їдемо на Волинь, в Олику, провідати мою двоюрідну бабцю - Надію Пилипівну Ніколаєву. Вона народилася в 1925 році в с. Малин Млинівського району. В 1944 році вийшла заміж за Василя Федоровича, з яким разом прожили майже 70 років (він помер 2 роки назад). Народили і виховали двох доньок - Нілу і Валю (на фото 2012 року).
Валя - моя хресна, живла та працювала в Києві після закінчення КПІ, зараз вже на пенсії. І після смерті батька доглядає маму в Олиці. Тому до них ми їздимо тричі на рік: в січні на Водохреще, на Пасху і 12 липня - в День народження баби Наді.
Як і минулого року я їхав в Олику не маршруткою Рівне - Довгошиї.
Доїжджав до Цуманського повороту луцьким рейсом і звідти йшов пішки 6 км до Олики. Цей шлях нескладний, і дуже корисний, адже є додаткова можливість роздивитися знамениту бруківку, що ще збереглася на цій частині дороги (правда її стає все менше і менше, замінюється асфальтом, який не витримує сучасних коліс автомобілів так довго, як те робить вже не один десяток років ця бруківка, прокладена простими людьми за часів володіння Оликою Радзивіллами).
Дорога до Олики проходить в повній тишині, жодного автомобіля о 10-й ранку в День Великодня! Лише співають кругом птахи, цвітуть яблуні та суниці!
Вздовж дороги ще збереглися старі тополі:
А бруківка викликає справжнє захоплення. Кажуть, що в кращі часи панування Радзівіллів, хтось з них заради забаганки, щоб проїхатися саньми влітку, наказував насипати на цій дорозі упродовж всього 6-кілометрового шляху цукру, і Радзівілл їхав по цукру...
Ось тут починається бруківка:
Вдруге йду пішки цією дорогою і не перестаю дивуватися простоті та геніальності будівничих:
Це фото минулорічне, коли Великдень припав раніше - 12 квітня 2015 року:
Дорога проходить у тунелі дерев і накінець невеликий правий поворот, спуск вниз і вже потрапляєш в передмістя Олики, хоча ця частина селища називається Залісоче:
В Залісочому першим мене зустрічає місцевий півень:
Тут розташована Луцька брама - єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень:
Фото з минулого року (у брамі зараз крамниця):
та Стрітенська церква:
Зустріч з рідними, святковий стіл, традиційні домашні настоянки та коньяки, а також вино "Алібернет", привезене мною з Ужгорода, пасочки, крашанки, десерт:
Киця-мама з котенятами:
Друга киця гуляє на подвір'ї:
Після розговіння потрібно прогулятися, спочатку на подвір'ї, де теж цвітуть яблуні:
і на них працюють бджоли:
Потім з хресною йдемо до водосховища, де зустрічаємо безліч чайок, а обійшовши його по колу біля рибного господарства, бачимо лебедів:
Виходимо по дамбі в тил замку, тут колись був цікавий міст, але від нього вже нічого не залишилося:
В замку знаходиться вже довгий період Волинська обласна психіатрична лікарня, але вхід до замку з обох сторін - вільний:
В дитинстві, коли я приїжджав на літні канікули до Олики, ми ходили часто в замок по воду (в Олиці дуже погана вода), і відвідували душеві.
Про Олицький замок більше тут:
Поруч із замком та з будинком Надії Пилипівни розташований костел Святої Трійці:
Після обіду збираємося додому, на небі стали з'являтися хмари, а поруч із зупинкою квітне бузок та тюльпани:
Фото з собою, як завжди, відсутні. Знайшов з літа минулого року в замку:
Ще раз всіх вітаю зі Світлим Воскресінням Христовим! Бажаю здоров'я, тепла, миру і любові!
Пам'ятайте своїх рідних, відвідуйте їх та приносьте їм маленьку радість у цьому житті!
Немає коментарів:
Дописати коментар